РАЙОНКА.info

Одинадцять років існує гурток «Рукоділля» Чугуївського центру туризму та краєзнавства. Не одне покоління дітей навчалося в ньому. Можливо, не всі обрали професії, пов’язані з декоративно-прикладним мистецтвом, але всі без винятку продовжують захоплюватися його багатогранністю.

Рушники, картини, сорочки, серветки, дитячі речі, побутові дрібнички – це далеко не все, що можливо і навіть потрібно прикрашати вишивкою. От і оздоблюють дівчата (і хлопці!) речі, які після дотику «срібної» голочки стають чарівними у повному розумінні цього слова. Адже наші пращури вважали, що вишиті речі – оберіг душі і долі свого господаря. Так воно й є! Вишиті рушники, як і люди, мають свою долю, свою історію. Різні вони за призначенням, композицією, за кольоровою гамою, технікою виконання. Але кожен несе добро і щастя в родину. І краще, коли рушники вишиті мешканцями саме цієї домівки, – тоді більша їх сила, покликана оберігати, допомагати.

Розлітаються наші рушнички у різні куточки не тільки України, а й за кордон, щоб квітнув барвінок у чужому краю, нагадуючи нашому співвітчизнику про рідну землю, а вишиті кетяги калини кликали повернутися до рідної домівки.

Кожен з вихованців гуртка мріє мати вдома український оберіг – вишитий рушник, тому і вишиває для себе це неповторне диво. Неповторне, бо якщо навіть взяти готовий орнамент зі старовинного рушника, то полотно, відтінок ниток, розрахунок і, найголовніше, настрій, з яким ви взялися до роботи, відіб’ються на рушникові й він буде зовсім інший.

Діти – наше майбутнє. І якщо вони нестимуть з собою в життя традиції нашого народу, землі нашої, передаватимуть їх прийдешнім поколінням – жити цим традиціям вічно.

Кожна дівчинка мріє бути нареченою, вийти заміж, мати добру родину. Колись за першим вишитим рушником вгадували дівочу долю, от і намагаються учениці гуртка «вишити» собі гарне майбуття. А якщо вишила перший рушник, хочеться ще й ще. Бо це ж пречудово – душа співає! Так і народжуються колекції, створені талановитими дитячими руками.

Раніше в Україні був звичай: дівчина мала вишити понад сто речей собі у посаг (придане). У моїх вихованців «посаг» не менший, а в декого навіть більший. А їхня майстерність вже не раз оцінена компетентним журі на міських і обласних виставках декоративно-прикладного мистецтва, де роботи наших дітей неодноразово визнавали найкращими.

«Сорочку мати вишила мені» – ці поетичні слова Дмитра Павличка, покладені на музику, облетіли весь світ. Час від часу ми їх чуємо по радіо, телебаченню, на концертах, наспівуємо самі. А чи всім відомо, яку силу має сорочка-вишиванка, особливо для жінки? Вона захистить від всього лихого, бо саме на грудях і рукавах особливо густо прикрашена вишивкою, збереже жіноче здоров’я і материнські витоки. Та й модна вона завжди, підкреслює вишуканий смак тієї, хто її носить. Рідна українська вишиваночка має бути в гардеробі і юної дівчини, і пані поважного віку. Невтомні дитячі рученята творять дива на полотні різнокольоровими нитками, вишиваючи собі талан і долю.

Та головне навіть не те, що діти стануть справжніми майстрами обраної справи, а те, що мистецтво вишивки буде жити, зберігаючи народні, історичні корені, передаватиметься з покоління в покоління.

В гуртку діти також вчаться в’язати гачком та спицями, займаються бісероплетінням. Діти не тільки навчаються, але й ходять на екскурсії, на виставки декоративно-прикладного мистецтва, шукають та знайомляться з майстрами народної творчості, відвідують та проводять майстер-класи.

Заняття в гуртку «Рукоділля» проводяться в Чугуївському центрі туризму та краєзнавства в суботу та неділю (т. 2-20-62), керівник гуртка – Логачова Надія Валентинівна (т. 2-69-07; 0991769472; 0632084976). Запрошуємо усіх бажаючих в гурток «Рукоділля», заняття безкоштовні.